Розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати

З 01.01.2017 р. МЗП отримала не лише новий зміст, а й новий розмір. Так, розмір місячної МЗП дорівнює 3200 грн., годинної — 19,34 грн. (ст. 8 Закону про Держбюджет-2017).

Головні тези закону:

·  ТЕЗА 1

o Якщо зарплата за повністю відпрацьовану місячну норму праці менша від установленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, то робляют доплату до рівня мінімальної заробітної плати

· ТЕЗА 2

o При неповної зайнятості або не в повному обсязі відпрацьованому місяці, мінімальну заробітну плату розраховують і виплачують пропорційно виконаній нормі праці

· ТЕЗА 3

o У поняття "мінімальна зарплата" включають практично всі складові зарплати , такі як оклад, доплати, надбавки, премії

· ТЕЗА 4

o Є окремі види виплат, які в поняття "мінімальна зарплата" не включають

Усе це означає, що з 01.01.2017 р. щодо зарплати певних працівників виникає необхідність у нарахуванні доплати до рівня МЗП. Чому саме певних працівників? Та тому, що далеко не щодо всіх працівників ми зобов’язані нараховувати доплату. Тому важливо визначити працівників, які потенційно можуть потрапити до кола працівників, яким потрібно нараховувати доплату до МЗП.

Працівники, щодо яких не нараховується доплата до мінімальної зарабітнох плати:

Фізичні особи, які працюють за договорами цивільно-правового характеру, - щодо винагород за виконані роботи (надані послуги) за такими договорами

Працівники, посадовий оклад яких вищеМПЗ (3200 грн). Наприклад, для працівників з оплатою за ЄТС це працівники, яким присвоєні тарифні розряди починаючи з 12-го (посадовий оклад - 3392 грн)

Працівники, посадовий оклад яких менше мінімалки (3200 грн), але загальна сума зарплати(оклад + надбавки + премії) дорівнює або більше МПЗ

Працівники, які не працюють увесь місяць. Незалежно від причин, чи то через хворобу, чи то в зв'язку з перебуванням у відпустці і т.п. Пояснення просте. Вони не виконали норму праці за місяць, тому у роботодавця немає обов'язку щодо нарахування доплати до рівня мінімальної заробітної плати.

Зверніть увагу! До кола осіб, щодо яких не потрібно виконувати вимогу про нарахування доплати до МЗП, жодні пільгові категорії працівників (такі як інваліди, пенсіонери та ін.) не входять.

А це означає: щодо зарплати таких працівників, як і щодо зарплати будь-яких інших працівників, у разі, якщо вона менше МЗП (3200 грн.), потрібно нараховувати доплату до МЗП.

Отже, потенційно до кола працівників, щодо яких потрібно виконувати вимогу про нарахування доплати до МЗП, входять ті працівники, посадовий оклад яких менше 3200 грн. Чому вони входять до цього кола потенційно? Якщо таким працівникам будуть нараховані ще й доплати та надбавки, премії, що включаються в поняття мінімальна заробітна плата, і загальна сума зарплати дорівнюватиме або перевищить 3200 грн., то доплату до МЗП нараховувати не потрібно.

Обов’язково варто згадати про працівників-сумісників (як внутрішніх, так і зовнішніх). Щодо них також може виникнути необхідність у нарахуванні доплати до рівня МЗП. Вони працюють на умовах неповного робочого часу, а отже, і рівень МЗП, нижче якого у таких працівників не може бути зарплата за сумісництвом, потрібно визначати пропорційно до відпрацьованого часу.

Тобто необхідність у нарахуванні доплати до рівня МЗП потрібно визначати окремо за основним місцем роботи і окремо — за сумісництвом (як зовнішнім, так і внутрішнім).

Наведемо далі категорії працівників, на яких поширюється правило нарахування доплати до МЗП.

Працівники, за якими нараховується доплата до мінімалки:

· Працівники, зарплата (оклад + надбавки + доплати + премії) яких за відпрацьований повністю місяць менше 3200 грн.

· Працівники-сумісники, зарплата (оклад + надбавки + доплати + премії) яких за відпрацьований місяць менше мінімальної зарплати (3200 грн), визначеної пропорційно відпрацьованому часу.

· Працівники, які не виконали в повному обсязі місячну (годинну) норму праці (наприклад через хворобу), і зарплата яких (оклад + надбавки + доплати + премії) за місяць менше мінімальної ЗП, визначеної пропорційно нормі праці.

Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.

Якщо розмір заробітної плати у зв’язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімальної зарплати, проводиться доплата до її рівня.

У разі укладення трудового договору на роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.

Мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці».

 

О.Орлова, завідувач сектору ведення електронних реєстрів, підтримки, адміністрування і захисту інформаційно-аналітичних систем

Нова добре забута стара доплата до мінімальної заробітної плати

З 1 січня 2017 року законодавці ввели таке поняття, як „доплата до

мінімальної заробітної плати”. У зв'язку з чим виникла необхідність у доплаті до МЗП.

Уст. 3 Закону про оплату праці (у редакції Закону № 1774) сказано: „Мінімальна заробітна плата — це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

 Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці”.

 Крім того, ст. 31 Закону про оплату праці (у редакції Закону № 1774) говорить:  „Розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати. При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат. Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати. Якщо розмір заробітної плати у зв’язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімальної зарплати, проводиться доплата до її рівня. У разі укладення трудового договору на роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці. Мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці”.

  З 01.01.2017 р. МЗП отримала не лише новий зміст, а й новий розмір. Так, розмір місячної МЗП дорівнює 3200 грн., годинної — 19,34 грн. (ст. 8 Закону про Держбюджет-2017).

Головні тези випливають із положень ст. 3 і 31 Закону про оплату праці:

·        якщо заробітна плата за повністю відпрацьовану місячну норму праці менша від встановленого законодавством розміру МЗП, то роблять доплату до рівня МЗП;

·        при неповній зайнятості, або не повністю відпрацьованому місяці МЗП розраховують і виплачують пропорційно до виконаної норми праці;

·        у поняття „мінімальна зарплата” включають практично всі складові зарплати, такі я к оклад, доплати, надбавки, премії;

·        є окремі види виплат, які в поняття „мінімальна зарплата” не включають.

Усе це означає, що з 01.01.2017 р. щодо зарплати певних працівників виникає необхідність у нарахуванні доплати до рівня МЗП.

Вимогу щодо доплати до рівня МЗП слід виконувати окремо за основним місцем роботи та окремо — на роботі за сумісництвом. Підсумовувати зарплату за основним місцем роботи із зарплатою на роботі за сумісництвом, у тому числі і внутрішнім, не потрібно. При цьому за кожним місцем роботи зарплату за місяць потрібно буде порівнювати з МЗП, визначеною пропорційно до виконаної норми праці, тобто з урахуванням зайнятості працівника (пропорційно до відпрацьованого робочого часу). Розрахуємо доплату до МЗП за кожним місцем роботи окремо.


Увага! Доплата до рівня МЗП нараховуватиметься у кінці місяця, коли буде відома сума зарплати за відпрацьований час.

 

О.Орлова, завідувач сектору ведення електронних реєстрів, підтримки, адміністрування і захисту інформаційно-аналітичних систем

Зміна сумісництва на основну роботу або навпаки: відображення у звіті з ЄСВ

Пенсійний фонд у листі від 16.11.2016 р. №36884/05-10 зазначив: якщо протягом звітного періоду страхувальником із застрахованою особою було розірвано трудовий договір, а потім знову укладено, на таку застраховану особу робиться два записи в таблиці 5 додатка 4 Звіту з ЄСВ:

· у першому зазначається дата закінчення роботи за сумісництвом з відповідною категорією особи у графі 7,

· у другому - дата початку роботи за основним місцем роботи (за сумісництвом).

Ця норма застосовується як у випадку зміни основного місця роботи на роботу за сумісництвом (або навпаки), так і у випадку зміни сумісництва на основне місце роботи (без припинення трудових відносин). Адже, в таблиці 5 обов'язковим до заповнення є реквізит 07 "категорія особи" (1 - наймані працівники з трудовою книжкою, 2 - наймані працівники (без трудової книжки)).

Згідно з п. 9 р. IV Порядку щодо однієї застрахованої особи допускається декілька записів у таблиці 6 додатка 4 Звіту з ЄСВ. Зазначена таблиця містить реквізит 22 "Ознака наявності трудової книжки (1 - так, 0 - ні)", у якому заповнюється:

· значення "1", якщо особа працює на підставі укладеного трудового договору із оформленням трудової книжки та із занесенням до неї запису про працевлаштування,

· або значення "0" - якщо особа працює за сумісництвом.

Тому у випадку зміни сумісництва на основне місце роботи без припинення трудових відносин протягом звітного періоду для такого працівника в таблиці 6 додатка 4 Звіту з ЄСВ необхідно заповнювати два рядки. У кожному з них слід окремо зазначати заробітну плату й нарахований ЄСВ як для основного працівника та як для сумісника (зазначивши у графі 22 відповідну "ознаку наявності трудової книжки"). У графі 15 "Кількість календарних днів перебування у трудових/цивільно-правових відносинах протягом звітного місяця" зазначається інформація про кількість календарних днів трудових відносин у звітному місяці лише в одному рядку, де відображено дані про суми нарахованої зарплати за основним місцем роботи.

 

О.Орлова, завідувач сектору ведення електронних реєстрів, підтримки, адміністрування і захисту інформаційно-аналітичних систем

Роз’яснення щодо нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) фізичними особами – підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять не

Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі – Закон № 1774) внесено низку змін до Закону № 2464, які набувають чинності з 01 січня 2017 року, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами – підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Платники єдиного внеску зобов’язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок(пункт 1 частини другої статті 6 Закону № 2464).

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 9 Закону № 2464).

Платниками єдиного внеску відповідно до пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 є фізичні особи – підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини першої статті 7 Закону № 2464).

Водночас, згідно із внесеними змінами, з 01.01.2017 фізичні особи – підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, та віднесені до першої групи платників єдиного податку мають право сплачувати єдиний внесок у сумі не менше за 0,5 мінімального страхового внеску із зарахуванням відповідних періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу, який обчислюється відповідно до статті 24 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV«Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», пропорційно сплаченому єдиному внеску (абзац другий пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464 у редакції Закону № 1774).

Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. З 2017 року у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов’язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464 в редакції Закону № 1774).

Мінімальний страховий внесок – це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2464).

Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску – це максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п’яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок (пункт 4 частини першої статті 1 Закону № 2464).

Згідно з нормами частини п’ятої статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Щодо сум єдиного внеску, які необхідно буде сплатити у 2017 році

Законом України від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» (далі – Закон № 1801) визначено:

прожитковий мінімум для працездатних осіб на 2017 рік:

з 01 січня   2017 року – 1600 грн.;

з 01 травня 2017 року – 1684 грн.;

з 01 грудня 2017 року – 1762 гривні;   

мінімальна заробітна плата у 2017 році відповідно до Закону № 1801:

з 01 січня 2017 року – 3200 гривень.

Враховуючи розмір єдиного внеску (22 %)та норми Закону № 1801, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску для фізичних  осіб – підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність на      2017 рік становитиме:

з 01 січня 2017 року – 40000 грн. (1600 х 25);

з 01 травня 2017 року – 42100 грн. (1684 х 25);

з 01 грудня 2017 року – 44050 грн. (1762 х 25).

Якщо сума доходу (прибутку) на місяць перевищує цю суму, то єдиний внесок сплачується лише з максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, яка встановлена законодавством, тобто максимальна сума єдиного внеску, яку необхідно сплатити фізичній особі – підприємцю та особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, за 2017 рік складатиме:

з 01 січня 2017 року – 8800 грн. (40000 х 22 відс.);

з 01 травня 2017 року – 9262грн. (42100 х 22 відс.);

з 01 грудня 2017 року – 9691 грн. (44050 х 22 відсотки).

В той же час, нововведеннями передбачений мінімальний розмір сплати ЄСВ, який буде сплачуватися незалежновід наявності у підприємця прибутку. Таким чином, з 1 січня мінімальний розмір ЄСВ для підприємців – 704 гривні щомісяця.

Водночас, підприємці, що віднесені до першої групи платників єдиного податку, мають право сплачувати 50% мінімального внеску – 352 гривні. Щоправда, страховий стаж для них нараховуватимуть пропорційно сплаченому внеску.

Щодо звільнення від сплати єдиного внеску

З 01.01.2017 фізичні особи – підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи – підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (частина четверта статті 4 Закону № 2464 у редакції Закону № 1774).

Зазначена норма не застосовується до осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Щодо термінів сплати єдиного внеску

Терміни сплати єдиного внеску для фізичних осіб – підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у 2017 році залишаться незмінними.

Фізичні особи – підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої статті 9 Закону № 2464).

Фізичні особи – підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року (абзац третій частини восьмої статті 9 Закону № 2464).

Особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року (абзац четвертий частини восьмої статті 9 Закону № 2464).

Щодо строків та порядку подання обов’язкової звітності фізичними особами – підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність        

Строки та порядок подання Звіту про суми нарахованого доходу астрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі – Звіт) згідно з додатком 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну від 14.04.2015 № 435 (далі – Порядок), залишилися незмінними.

Щодо періоду, за який необхідно сплати єдиний внесок у разі припинення підприємницької діяльності, та подання Звіту із зазначенням типу форми «ліквідаційна»

Фізична особа – підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина восьма статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV«Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» (далі – Закон № 755)), а отже і позбавляється статусу платника єдиного внеску.

Таким чином, останнім періодом, за який необхідно сплатити єдиний внесок, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

У разі припинення діяльності фізичні особи – підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані подати самі за себе Звіт із зазначенням типу форми «ліквідаційна», де останнім звітним періодом буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (пункт 8 розділу ІІІ Порядку).

Термін сплати зобов’язань, визначених фізичною особою –підприємцем або особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, у Звіті з позначкою «ліквідаційний», настає в день подання такого Звіту, відповідно єдиний внесок необхідно сплатити до дати подання Звіту включно.

Крім цього, зняття з обліку фізичних осіб – підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, а осіб, які провадять незалежну професійну діяльність – за їхньою заявою, після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця або особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, така особа користується правами, виконує обов’язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою-підприємцем або особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

 

О.Орлова, завідувач сектору ведення електронних реєстрів, підтримки, адміністрування і захисту інформаційно-аналітичних систем

ВИПРАВЛЕННЯ ПОМИЛОК У ЗВІТІ З ЄСВ

В даний час переважна більшість бухгалтерів формують та подають звітність щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (Звіт з ЄСВ) з використанням спеціалізованого програмного забезпечення, яке мінімізує появу технічних помилок. Проте навіть досвідчені бухгалтери не застраховані від можливих огріхів у звітності. Тож розглянемо шляхи виправлення найбільш типових помилок.

Звіт із ЄСВ не подавався

У разі, якщо страхувальник взагалі не подавав звіт за попередній звітний період (періоди), то в поточному звітному місяці НЕ ДОПУСКАЄТЬСЯ відображення сум нарахованого єдиного внеску застрахованим особам за попередній звітний період (періоди).

У такому випадку страхувальнику необхідно подати Звіт із ЄСВ за попередній період (періоди) (як зазначено в п. 3 розд. V Порядку № 435).

Увага! Якщо мова йде про звіт за по­передній звітний період (періоди) до 2016 року, якого не подавали, то його слід подавати до органу Державної фіскальної служби України за формою, яка діяла з 01.05.15 р.

Такий звіт подається лише один раз за один звітний період.

Повторне подання замість помилкового звіту

Це можливо лише тоді, коли ще не минув термін подання Звіту з ЄСВ. Так, у п. 1 розд. V Порядку № 435 зазначено:У разі виявлення помилки у Звіті до закінчення строку подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до органу доходів і зборів за місцем обліку”. Тоді чинним вважатиметься останній електронний або паперовий Звіт із ЄСВ, поданий до закінчення строків подання звітності (не пізніше ніж 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного місяця).

Подаючи новий звіт, слід бути уважним, аби виправляючи одну помилку, не припуститися іншої.

Коли звіт подали помилково не за звітний, а за попередній період, страхувальнику треба подати його повторно за поточний період.

Якщо страхувальник до закінчення строку подання Звіту з ЄСВ подає за поточний звітний період лише окремі таблиці Звіту з ЄСВ із зазначенням типу форми “скасовуюча”, “додаткова”, то цей звіт вважають таким, що не подавався.

Виправлення помилок в таблиці 1

Відомості в таблиці 1 Звіту з ЄСВ можуть бути виправлені або під час подання Звіту на заміну помилкового, або ж у поточному звіті шляхом внесення відомостей до рядків 4 та 5.

Відомості в “шапці” таблиці 1 (наприклад, у реквізитах 14 та 15) виправити не вдасться.

Виправлення помилок в таблиці 5

  • Помилка у відомостях про пра­цівника

Якщо ви припустилися помилки в будь-якому з реквізитів таблиці 5 Звіту з ЄСВ, то формуйте та подавайте ДВІ таких таблиці (одну – зі статусом “скасовуюча” і неправильними рядка­ми, та другу – зі статусом “початкова” та правильними даними) й оформлюйте до них титульний аркуш.

  • Працівника не включили до таблиці 5

Буває, відомості про прийнятого працівника не включили до таблиці5, але водночас відомості в таблиці б стосовно нього за звітний період подали. Тоді в наступному звітному періоді потрібно подати таблицю 5 зі статусом “додаткова” за місяць прийняття працівника на роботу й окремим титульним аркушем.

Аналогічно діють у разі необхід­ності показати звільнення працівни­ка та в інших випадках, коли забули включити працівника до таблиці 5.

Виправлення помилок в таблиці 6

  • Працівника не включили до таблиці 6

Якщо зарплату працівникові було нараховано у відповідному місяці (про це свідчать первинні документи), але його забули включити до таблиці 6, вирішення проблеми буде таким (звіс­но, якщо минув термін подання звіту і вже не можна подати новий звіт за та­кий місяць): такий огріх можна виправити винятково в наступ­ному звітному періоді. У звіті за мі­сяць, у якому виявили помилку, в таб­лиці 6 окремим рядком показують таку зарплату з кодом типу нарахувань “2” у реквізиті 10 і зазначають місяць, за який було нараховано та не відобра­жено зарплату, у реквізиті 11.

Поза тим суму такої зарплати необ­хідно відобразити в рядку 4.1 табли­ці 1 Звіту з ЄСВ, в якому виявили по­милку, та вказати на зміст помилки.

  • Помилка в реквізитах (окрім сум) у таблиці 6

Якщо ви помилилися в реквізитах 6-10, 12-16 та 22-25 (зокрема, у податковому номері фізособи – платника податку, категорії застра­хованої особи, кількості днів трудо­вих відносин тощо) таблиці б, то для ви­правлення відомостей слід діяти так: формують і подають дві таблиці 6 (одну – зі статусом “скасовуюча”, де вказують неправильний рядок, другу – зі статусом “початкова” та правильним рядком). До того ж фор­мують до них титульний аркуш.

Якщо в таблиці 6 неправильно вка­зали звітний період (реквізит 3), а місяць нарахування (реквізит 11) правильно, то потрібно повторно по­дати весь правильний звіт.

Буває, що в таблиці 6 неправиль­но зазначили місяць нарахування (реквізит 11), а звітний період (рекві­зит 3) – правильно. Якщо подавали звіт в електронній формі, то така по­милка майже неможлива. Але в жит­ті трапляється все. Тоді потрібно дія­ти в один із таких способів:

  • якщо помилку виявлено до 20-го числа місяця, наступного за звітним (до граничної дати для подання Звіту з ЄСВ), то слід подати звіт повторно;
  • коли помилку побачили після 20-го числа, то варто ще раз сформу­вати та подати дві таблиці 6 (одну – зі статусом “скасовуюча”, другу – зі статусом “початкова”) й оформити до них титульний аркуш.

Якщо необхідно зменшити відомості в реквізитах 13-16 за попередні звітні періоди, можна застосувати знак і зазначити місяць і рік, за які потрібно змінити показник у поточному звіті. А от у разі потреби збільшити дані за цими показниками за попередні періоди слід сформувати таблицю 6 з ознакою “скасовуюча”, якою скасо­вують неправильний показник, та по­дати відомості про правильний збіль­шений показник у другій таблиці 6 із позначкою “початкова”.

  • Помилки в реквізитах із зар­платою та ЄСВ таблиці 6

Окреслимо перелік можливих по­милок:

  • доходи застрахованим особам нараховано та виплачено вчасно та в повній мірі, але в таблиці бнепра­вильно вказали суму доходу (більшу чи меншу), а єдиний внесок відобра­зили правильно;
  • доходи застрахованим особам на­раховано та виплачено вчасно та в повній мірі, у таблиці 6 правильно зазна­чено суму доходу, але єдиний внесок – неправильно (більше чи менше);
  • доходи нараховано та виплачено вчасно та в повній мірі, але в таблиці 6 неправильно зазначили і суму дохо­ду (якоїсь частини доходу не вклю­чили), і єдиний внесок із неї;
  • у попередньому періоді повністю чи частково не нараховано дохід, який донарахували в поточному періоді.

Слід знати, що подання коригу­вальних звітів у зв’язку з неправильно нарахованими сумами доходу та єди­ного внеску не передбачено. Усе за­вдяки пп. 1.6.2 Інструкції зі статистики зарплати: якщо нарахування фонду оп­лати праці здійснюють за попередній період, зокрема у зв’язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, вияв­ленням помилок, то їх відображають у фонді оплати праці того місяця, у яко­му проводять нарахування.

Отже, перші три види помилок у по­передніх звітних періодах у таблиці 6 слід відображати в поточному звітно­му періоді окремим рядком з одним із кодів типу нарахувань (“2” – “12”) і зазначенням місяця, у якому мала місце помилка в реквізиті 11.

Зауважимо: донарахування (зайве нарахування) сум доходу та єдиного внеску тягне за собою також відоб­раження в таблиці 1. Його прово­дять у рядках 4 та/або 5, і воно може спричинити застосування штрафних санкцій.

Майте на увазі: будь-які виправ­лення щодо сум доходів застрахо­ваних осіб та/або сум єдиного внес­ку – підстава для перевірки страху­вальника.

Перейдемо до останнього, четвер­того, виду помилок. Річ у тім, що Звіт із ЄСВ до системи персоніфікова­ного обліку формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводять нарахування (обчислення) або які підтвер­джують нарахування (обчислення) зарплати (доходу), грошового забез­печення, на які за законодавством нараховують внески.

Водночас суми зарплати відобра­жають окремо за кожну застра­ховану особу в таблиці 6. Отже, якщо суму за застрахованою особою не було нараховано, то її не можна включати до заробітку місяця, за який таку суму було нараховано. Знов-таки, згідно пп. 1.6.2 Інструкції зі ста­тистики зарплати відображаємо такі суми у фонді оплати праці того місяця, у якому було здійснено нара­хування. Як відомо, саме Інструкцією зі статистики зарплати слід керувати­ся під час визначення виплат, що під­лягають обкладенню ЄСВ (пп. 5 п. 3 розд. IV Інструкції № 449), а відповідно, й відображенню у Звіті з ЄСВ.

Тож донараховану суму за поперед­ній місяць просто додайте до зарпла­ти працівника за поточний місяць (у якому виявили помилку) і відоб­разіть у звіті за такий місяць.

Помилки, пов’язані з коригуванням відпрацьованого часу

Не секрет, що подекуди (найчасті­ше – у бюджетних установах) та­бель подають до бухгалтерії за кіль­ка днів до закінчення місяця. Тож може так статися, що працівнику за­крили й оплатили останні дні робо­чими, а він зненацька захворів.

У такому випадку також доводить­ся коригувати не лише нараховану зарплату, але й дані таблиці б.

Виправляють цю помилку у два при­йоми:

  • Зменшують нараховану зарпла­ту. Для цього в окремому рядку таблиці 6 за звітний місяць відобража­ють суму надмірної зарплати та ЄСВ зі знаком із зазначенням відповід­ного попереднього місяця.
  • Відображають іще одним ряд­ком нарахування лікарняних та єди­ного внеску з них. У ньому заповню­ють реквізит 9, зазначають код “29”, а також у реквізиті 13 проставляють кількість календарних днів хвороби.

Увага! Вносити від’ємні значення сум нарахованої зарплати (доходу) допустимо лише:

  • у разі відображення сум пере­рахунків заробітку (доходу), що пов’язані з уточненням кількості відпрацьованого часу через тимча­сову непрацездатність, та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, нарахованих за попередні періоди;
  • у разі відображення сторнова­них сум відпускних за одночасного відображення допомоги з тимчасо­вої непрацездатності та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, нарахованих за попередні періоди.

Це стосується реквізитів 17-21 таблиці 6.