У рамках пенсійної реформи змінено Закон про єдиний внесок

З 1 січня максимальна база нарахування ЄСВ — 15 мінзарплат

Президент України підписав Закон про пенсійну реформу. Упровадження механізму підвищення пенсій очікувано спричинило зміни в Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.10 р. № 2464-VI (далі — Закон про ЄСВ). Зокрема, максимальна база нарахування єдиного внеску із 1 січня 2018 року становитиме 15 розмірів мінімальної зарплати замість 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ).

Нагадаємо: зараз максимальна база для нарахування єдиного внеску становить 42100 гривень. Проектом Закону про Державний бюджет України на 2018 рік передбачено зростання мінімальної зарплати до 3723 гривень, отже, максимальна база нарахування ЄСВ із 1 січня 2018 року може становити 55845 гривень.

Розмір мінімального страхового внеску не змінюється й залишається на рівні добутку 1 мінзарплати та чинної ставки ЄСВ.

Із 1 січня 2018 року фермери мають обов’язково сплачувати ЄСВ

Закон про пенсійну реформу*, яким, зокрема, внесені зміни й до Закону про ЄСВ**,зарахував членів фермерського господарства до кола платників єдиного внеску.

Відповідні зміни наберуть чинності з 1 січня 2018 року.

Так, ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ доповнено п. 51, згідно з яким члени фермерського господарства є платниками єдиного внеску за умови, що вони не належать до осіб, котрі підлягають страхуванню на інших підставах.

Водночас членів фермерського господарства буде звільнено від сплати єдиного внеску, якщо вони мають інвалідність або досягли пенсійного віку та отримують пенсію (за віком чи за інвалідністю) або соціальну допомогу (ч. 4 ст. 4 Закону про ЄСВ).

Члени фермерських господарств сплачуватимуть єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачують єдиний внесок — так само, як і підприємці із 1 січня 2018 року (ч. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ). А ось що стосується звітування за єдиним внеском, про членів фермерського господарства законотворці, вочевидь, забули: звітного періоду окремо для них не визначено, отже, за нормами абз. 5 ч. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ вони мають звітуватися, як інші «звичайні» платники, — щомісяця.

Більшими! Ще більшими й частішими стануть платежі з єдиного внеску в підприємців на загальній системі

Із 1 січня 2018 року фізособам-підприємцям, які працюють на загальній системі оподаткування, повертають обов'язок щоквартальної сплати єдиного внеску за себе. Звісно ж, їм не звикати до таких новацій законодавців, якби не одне «АЛЕ». У п. 22 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.17 р. № 2148-VII ідеться не про авансову сплату фізособами-підприємцями єдиного внеску за себе, а про сплату єдиного внеску, нарахованого за квартал.

З нового року єдинники 1-ї групи платять за себе  вдвічі більше єдиного внеску

Із 1 січня 2018 року мінімальна база обкладення єдиним внеском у фізосіб-підприємців, які працюють у 1-й групі платників єдиного податку, — мінімальна зарплата, установлена законодавством у місяці, за який вони сплачують єдиний внесок за себе. Усе це через зміни, які Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.17 р. № 2148-VII вніс до абз. 2 п. 3 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.10 р. № 2464-VI.

Таким чином, єдинники 1-ї групи із 1 січня 2018 року будуть платити за себе вдвічі більше єдиного внеску, ніж у 2017 році. При цьому такі платежі вони, як і раніше, повинні будуть вносити навіть за місяці, у яких у них не було доходів від підприємницької діяльності. Мінімальною базою обкладення єдиним внеском за місяці 2017 року в них залишається 0,5 розміру мінімальної зарплати, установленої законодавством у місяці, за який сплачують цей внесок.

 * Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.17 р. № 2148-VIII.

** Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.10 р. № 2464-VI.

Чи має право підприємець на допомогу по вагітності та пологах у разі припинення діяльності

Частиною п’ятою ст. 8 Закону про ЄСВ передбачено сплату фізособами — підприємцями єдиного внеску у розмірі 22 % бази нарахування єдиного внеску.

Постановою №675 затверджено розподіл єдиного внеску, що сплачується цією катего­рією платників, зокрема, на загально­обов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

Таким чином, фізособи — підприємці мають право на отримання допомоги по вагітності та пологах за рахунок коштів Фонду з ТВП за умови сплати ними єдиного внеску.

Допомога по вагітності та пологах надається фізособам — платникам єдиного внеску незалежно від страхового стажу у розмірі 100 % середньоденного доходу, розрахованого відповідно до Порядку № 1266.

Згідно зі ст. 25 Закону про соціальне страхування допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей — 70) календарних днів після пологів. Розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.

Для отримання допомоги по вагітності та пологах фізособі — підприємцю необхідно самостійно надати до органу ФондузТВП за місцем обліку заяву-розрахунок, форму якої затверджено Порядком № 26.

Отже, за умови настання такого страхового випадку під час перебування фізособи в статусі підприємця та сплати єдиного внеску в розмірі та строки, визначені Законом про ЄСВ, а також подання заяви-розрахунку до робочого органу ФондузТВП допомога по вагітності та пологах обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів за період, зазначений у листку непрацездатності.

У разі, якщо підприємцем - платником ЄСВ було припинено підприємницьку діяльність та не подано заяву-розрахунок до робочого органу Фонду з ТВП для отримання фінансування допомоги по вагітності та пологах за страховим випадком «вагітність та пологи», який настав до припинення підприємницької діяльності, враховуючи, що допомога по вагітності та пологах є компенсацією втраченого доходу, вона надаватиметься за рахунок коштів Фонду з ТВП лише за період від початку страхового випадку і до дня припинення підприємницької діяльності.

 

О.Орлова, начальник відділу адміністрування,супроводження  інформаційних систем, електронних реєстрів та захисту інформації

Розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати

З 01.01.2017 р. МЗП отримала не лише новий зміст, а й новий розмір. Так, розмір місячної МЗП дорівнює 3200 грн., годинної — 19,34 грн. (ст. 8 Закону про Держбюджет-2017).

Головні тези закону:

·  ТЕЗА 1

o Якщо зарплата за повністю відпрацьовану місячну норму праці менша від установленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, то робляют доплату до рівня мінімальної заробітної плати

· ТЕЗА 2

o При неповної зайнятості або не в повному обсязі відпрацьованому місяці, мінімальну заробітну плату розраховують і виплачують пропорційно виконаній нормі праці

· ТЕЗА 3

o У поняття "мінімальна зарплата" включають практично всі складові зарплати , такі як оклад, доплати, надбавки, премії

· ТЕЗА 4

o Є окремі види виплат, які в поняття "мінімальна зарплата" не включають

Усе це означає, що з 01.01.2017 р. щодо зарплати певних працівників виникає необхідність у нарахуванні доплати до рівня МЗП. Чому саме певних працівників? Та тому, що далеко не щодо всіх працівників ми зобов’язані нараховувати доплату. Тому важливо визначити працівників, які потенційно можуть потрапити до кола працівників, яким потрібно нараховувати доплату до МЗП.

Працівники, щодо яких не нараховується доплата до мінімальної зарабітнох плати:

Фізичні особи, які працюють за договорами цивільно-правового характеру, - щодо винагород за виконані роботи (надані послуги) за такими договорами

Працівники, посадовий оклад яких вищеМПЗ (3200 грн). Наприклад, для працівників з оплатою за ЄТС це працівники, яким присвоєні тарифні розряди починаючи з 12-го (посадовий оклад - 3392 грн)

Працівники, посадовий оклад яких менше мінімалки (3200 грн), але загальна сума зарплати(оклад + надбавки + премії) дорівнює або більше МПЗ

Працівники, які не працюють увесь місяць. Незалежно від причин, чи то через хворобу, чи то в зв'язку з перебуванням у відпустці і т.п. Пояснення просте. Вони не виконали норму праці за місяць, тому у роботодавця немає обов'язку щодо нарахування доплати до рівня мінімальної заробітної плати.

Зверніть увагу! До кола осіб, щодо яких не потрібно виконувати вимогу про нарахування доплати до МЗП, жодні пільгові категорії працівників (такі як інваліди, пенсіонери та ін.) не входять.

А це означає: щодо зарплати таких працівників, як і щодо зарплати будь-яких інших працівників, у разі, якщо вона менше МЗП (3200 грн.), потрібно нараховувати доплату до МЗП.

Отже, потенційно до кола працівників, щодо яких потрібно виконувати вимогу про нарахування доплати до МЗП, входять ті працівники, посадовий оклад яких менше 3200 грн. Чому вони входять до цього кола потенційно? Якщо таким працівникам будуть нараховані ще й доплати та надбавки, премії, що включаються в поняття мінімальна заробітна плата, і загальна сума зарплати дорівнюватиме або перевищить 3200 грн., то доплату до МЗП нараховувати не потрібно.

Обов’язково варто згадати про працівників-сумісників (як внутрішніх, так і зовнішніх). Щодо них також може виникнути необхідність у нарахуванні доплати до рівня МЗП. Вони працюють на умовах неповного робочого часу, а отже, і рівень МЗП, нижче якого у таких працівників не може бути зарплата за сумісництвом, потрібно визначати пропорційно до відпрацьованого часу.

Тобто необхідність у нарахуванні доплати до рівня МЗП потрібно визначати окремо за основним місцем роботи і окремо — за сумісництвом (як зовнішнім, так і внутрішнім).

Наведемо далі категорії працівників, на яких поширюється правило нарахування доплати до МЗП.

Працівники, за якими нараховується доплата до мінімалки:

· Працівники, зарплата (оклад + надбавки + доплати + премії) яких за відпрацьований повністю місяць менше 3200 грн.

· Працівники-сумісники, зарплата (оклад + надбавки + доплати + премії) яких за відпрацьований місяць менше мінімальної зарплати (3200 грн), визначеної пропорційно відпрацьованому часу.

· Працівники, які не виконали в повному обсязі місячну (годинну) норму праці (наприклад через хворобу), і зарплата яких (оклад + надбавки + доплати + премії) за місяць менше мінімальної ЗП, визначеної пропорційно нормі праці.

Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.

Якщо розмір заробітної плати у зв’язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімальної зарплати, проводиться доплата до її рівня.

У разі укладення трудового договору на роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.

Мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці».

 

О.Орлова, завідувач сектору ведення електронних реєстрів, підтримки, адміністрування і захисту інформаційно-аналітичних систем

НОВОСТВОРЕНІ РОБОЧІ МІСЦЯ У ЗВІТНОСТІ З ЄСВ

Згідно Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцю, який протягом 12 календарних місяців забезпечував створення нових робочих місць, працевлаштовував на них працівників і упродовж цього періоду щомісяця здійснював їм виплату заробітної плати в розмірі не менше ніж три мінімальні заробітні плати за кожну особу, протягом наступних 12 календарних місяців за умови збереження рівня заробітної плати в розмірі не менше ніж три мінімальні заробітні плати за кожну таку особу щомісяця за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених у бюджеті Пенсійного фонду України, компенсуютьmся фактичні витрати у розмірі 50 відсотків суми нарахованого єдиного внеску за відповідну особу за місяць, за який він сплачений. У разі зменшення штатної чисельності працівників та фонду оплати праці роботодавець втрачає право на компенсацію.

Враховуючи зазначене в Звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 р. N 454) (далі - Звіт), передбачено відображення кількості новостворених робочих місць.

В таблиці 1 додатка 4 Звіту зазначається кількість створених нових робочих місць у звітному періоді - зазначається один раз і лише тоді, коли на підприємстві створено нове робоче місце у зв'язку із створенням нового суб'єкта господарювання (крім того, який створений шляхом припинення) або збільшенням штатної чисельності працівників за умови відсутності скорочення (зменшення) середньомісячної чисельності за попередні 12 місяців, а також створене шляхом модернізації або зміни технології виробництва, що потребують нових знань та вмінь працівника, незважаючи, що на них не були прийняті працівники.

В таблиці 5 додатка 4 Звіту зазначається дата створення нового робочого місця (штатної одиниці), на яке у звітному періоді працевлаштований даний працівник. Дата (число, місяць та рік) створення може не співпадати з датою початку трудових відносин.

В таблиці 6 додатка 4 Звіту в Реквізиті 22 "Ознака нового робочого місця" зазначається позначка "Х" у разі працевлаштування особи на нове робоче місце та заповнюється протягом 2 років.

Звіт страхувальником повинен подаватися в повному обсязі із заповненням всіх реквізитів. Звіт, складений з порушенням вимог Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у тому числі без обов'язкових заповнених реквізитів та поданий без всіх необхідних таблиць, не вважається звітом і вважається таким, що не подавався.

Такі роз’яснення надав Пенсійний фонд в листі від 21.08.2014 р. № 21841/05-10.

 

О.Орлова, начальник відділу адміністрування, супроводження  інформаційних систем, електронних реєстрів та захисту інформації

Нова добре забута стара доплата до мінімальної заробітної плати

З 1 січня 2017 року законодавці ввели таке поняття, як „доплата до

мінімальної заробітної плати”. У зв'язку з чим виникла необхідність у доплаті до МЗП.

Уст. 3 Закону про оплату праці (у редакції Закону № 1774) сказано: „Мінімальна заробітна плата — це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

 Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці”.

 Крім того, ст. 31 Закону про оплату праці (у редакції Закону № 1774) говорить:  „Розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати. При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат. Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати. Якщо розмір заробітної плати у зв’язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімальної зарплати, проводиться доплата до її рівня. У разі укладення трудового договору на роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці. Мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці”.

  З 01.01.2017 р. МЗП отримала не лише новий зміст, а й новий розмір. Так, розмір місячної МЗП дорівнює 3200 грн., годинної — 19,34 грн. (ст. 8 Закону про Держбюджет-2017).

Головні тези випливають із положень ст. 3 і 31 Закону про оплату праці:

·        якщо заробітна плата за повністю відпрацьовану місячну норму праці менша від встановленого законодавством розміру МЗП, то роблять доплату до рівня МЗП;

·        при неповній зайнятості, або не повністю відпрацьованому місяці МЗП розраховують і виплачують пропорційно до виконаної норми праці;

·        у поняття „мінімальна зарплата” включають практично всі складові зарплати, такі я к оклад, доплати, надбавки, премії;

·        є окремі види виплат, які в поняття „мінімальна зарплата” не включають.

Усе це означає, що з 01.01.2017 р. щодо зарплати певних працівників виникає необхідність у нарахуванні доплати до рівня МЗП.

Вимогу щодо доплати до рівня МЗП слід виконувати окремо за основним місцем роботи та окремо — на роботі за сумісництвом. Підсумовувати зарплату за основним місцем роботи із зарплатою на роботі за сумісництвом, у тому числі і внутрішнім, не потрібно. При цьому за кожним місцем роботи зарплату за місяць потрібно буде порівнювати з МЗП, визначеною пропорційно до виконаної норми праці, тобто з урахуванням зайнятості працівника (пропорційно до відпрацьованого робочого часу). Розрахуємо доплату до МЗП за кожним місцем роботи окремо.


Увага! Доплата до рівня МЗП нараховуватиметься у кінці місяця, коли буде відома сума зарплати за відпрацьований час.

 

О.Орлова, завідувач сектору ведення електронних реєстрів, підтримки, адміністрування і захисту інформаційно-аналітичних систем