Соціальна сфера

Міфи про насильство в сім’ї

Міфи – це поширені хибні уявлення, які заважають попередженню і подоланню домашнього насильства. Звільнення від міфів – перший крок до покращення стосунків в родині.

«Я залишаюся заради дітей. Він б’є, тільки коли вип’є, а так – хороший». «Вона сама винна — треба було не провокувати». «Ляпас по сідницях — це ж комплімент». «Чоловік не може стримувати свою сексуальну енергію». Це лише маленький відсоток фраз, якими виправдовують домашнє насильство чи зґвалтування. Причому роблять це і насильники, і частина суспільства, і самі жертви, якими найчастіше стають жінки. Дуже часто жінка не знаходить у собі сил розлучитися зі своїм чоловіком або співмешканцем. На це є маса причин: матеріальна залежність, неможливість знайти житло, політика щодо жінок, культурно-історичні традиції. Не останнє місце в цьому займають міфи, які поділяють оточуючі люди.

Міф 1:на сучасному етапі домашнє насильство – велика рідкість. На жаль, це не так, як би нам цього не хотілося. Насильство в сім’ї – дуже поширене явище, воно займає одне з перших місць серед різних видів злочинності.

Міф 2:Домашнє насильство – не злочин, а просто скандал – сімейна справа, в яке не слід втручатися. А зґвалтування у шлюбі не може бути в принципі. Домашнє насильство – це кримінально караний злочин. Зґвалтування — не виняток. Не має жодного значення, чи це стосується подружжя, чи незнайомих людей. Для будь-якого статевого акту потрібна згода. Щоразу.

Міф 3: Б’є – означає, кохає. Б’є — означає, сяде. Існує кримінальна відповідальність за окремі види злочинів: тілесні ушкодження, побої, катування, зґвалтування. Проте є випадки домашнього насильства, які не несуть прямих фізичних травм.

Міф 4:Словесні та емоційні образи не завдають шкоди здоров’ю людини. Психологічне насильство позбавляє самоповаги і породжує думку про неповноцінність, і це переноситься у доросле життя. Якщо повчання і критика виходять від людей, що володіють владою над тобою, ти стаєш безпорадним, не можеш приймати рішення. Усне та емоційне покарання призводить до зниження самооцінки, виникнення почуття тривоги, може перешкоджати розвитку почуття поваги до інших людей як у дитини чи підлітка, так і у дорослого. Усна та емоційна образа викликає стресовий стан, тривале переживання якого призводить до психосоматики: псоріаз, виразка, астма, гіпертонія, гінекологічні та інші захворювання. Вона руйнує гідність особи і може привести до самогубства.

Міф 5:насильство прямо пов’язане з алкоголізмом, тільки питущі чоловіки б’ють своїх дружин. Прийняття алкоголю знижує здатність контролювати поведінку, проте вживання алкогольних напоїв саме по собі не може служити виправданням насильства. Третина чоловіків, які вчиняють насильство, не п’ють взагалі; багато з них страждають від алкоголізму, але знущаються над своїми дружинами як в стані алкогольного сп’яніння, так і тверезі. І тільки деякі чоловіки бувають майже завжди п’яні.

Міф 6:  жінки самі навмисне провокують своїх катувальників. Факти говорять про те, що суспільство, що не бажає визнавати провину чоловіка у вчиненні насильства, замість цього раціоналізує і навіть виправдовує насильство, зображуючи жертву буркотливою і ниючою жінкою.  Це звичайнісінька і найбільш поширена помилка. Проте насправді з часом жінки все ж виявляють, що не в змозі уникнути або припинити здійснюване чоловіком насильство, намагаючись вгадати його бажання або підкоряючись його вимогам.

Міф 7:дітям потрібен батько, навіть якщо він агресивний, або «я залишаюся тільки через дітей». Дітям не потрібен батько, який дозволяє собі вчиняти психологічне чи фізичне насильство над їхньою матір’ю. Вони страждають, навіть якщо просто спостерігають за регулярною агресією вдома. Без сумніву, діти потребують сім’ї, яка їх любить і підтримує. Але якщо, замість любові і розуміння, вони стикаються з агресією і насильством, тоді самі можуть просити матір втекти від батька, щоб врятуватися від насильства. Якщо вона цього не робить, часто діти починають ненавидіти обидві сторони: батька за жорстокість, мати – за слабкість. Через певний час, діти озлоблюються самі.

Міф 8:чоловік проявляє насильство, так як у нього було важке дитинство. Дійсно, більше половини відсотків чоловіків, які піддають насильству своїх дружин, спостерігали таку ж модель поведінки вдома в дитинстві. Батьки виступають в очах дітей як об’єкт для наслідування, як ідеалів чоловіка і жінки. Однак важкі переживання в дитинстві не можуть бути причиною, через яку можна було б знижувати ступінь відповідальності або вважати вчинення насильства допустимим. Доросла людина в стані сама контролювати своє життя і нести відповідальність за те, що вона робить.

Міф 9: ляпас ніколи не ранить серйозно. Насильство відрізняється циклічністю і поступовим зростанням. Воно може починатися просто з критики, переходячи до принижень, ізоляції, потім до ляпасів, ударів, регулярному побиттю – аж до смертельного результату.

Міф 10:чоловік припинить насильство, як тільки ми одружимося або станемо жити разом. Якщо насильство здійснилося на початковому етапі знайомства, то майже завжди буде проявлятися і пізніше, незалежно чи відбуваються життєві зміни. Випадки застосування насильства частішають і стають все більш регулярними, у міру того, як відносини набувають стійкості. Початок спільного проживання, укладення шлюбу, народження дитини можуть зміцнити впевненість чоловіка, схильного до прояву насильства, в тому, що жінка є його власністю, а одного разу вдавшись до насильства, чоловік переходить психологічний рубіж, пов’язаний з його застосуванням, згодом грань цього переходу стає все непомітніше і непомітніше.

Міф 11:люди, що піддають насильству членів сім’ї або своїх партнерів, психічно нездорові, вони з усіма поводжуся так. Ці люди часто ведуть нормальний спосіб життя за винятком тих моментів, коли вони не контролюють спалаху агресивної поведінки. Соціальний статус таких людей може бути дуже високим. Вони можуть займати керівні пости, вести активне соціальне життя, бути успішними в бізнесі. Вони цілком здатні контролювати свою поведінку і розуміють, по відношенню до кого можна проявляти агресивні емоції.

 

Баришівський районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді